Анатолий Пашкевич Мамина вишня

...

Знову наснилось дитинство,
Тепле, як гарна весна.
Вишня вдяглася в намисто,
Мама щаслива й сумна,
Бо в далечінь проводжала
Долю мою молоду...
Вдачі мені побажала
Мамина вишня в саду.

Вдаль голубими вітрами
Весни за обрій пливли.
Раннім туманом у мами
Коси, як дим, зацвіли.
Мати в тривогах вінчала
Щастя жадане й біду...
Радо мене зустрічала
Мамина вишня в саду.

Все там близьке й сокровенне
Рідне, аж терпне душа.
Начебто й мама до мене
Стежкою в сад поспіша.
Знов, як бувало, до столу
Кличе, лиш в хату зайду...
Роняє пелюстки долу
Мамина вишня в саду.

Пісня любові й дитинства
В серці бринить, мов струна.
Наче священна молитва
З рідного краю луна.
Та не порадує літо
Душу мою молоду -
Плаче тепер білим цвітом
Мамина вишня в саду...